Ще в середині травня катався на "Полтавську Швейцарію". Глибокі яри під Горою вкриті свіжою зеленю в цей час.
Лісники вирішили укріпити схили яру і вже висадили саженці дерев. Вже років через десять підросте дубовий гай...
Колись лежав камінь край дороги, що веде вниз з полів села Гора в луки річки Ворскла. Але вже на тому місці залишилися лише уламки...
Сама глиба була вже далеченько від початкового місця...
Цими вихідними проїжджали неподалік і знову камінь перемістився вниз по дорозі...
А ще цього року було дивно побачити не різноманіття трав у лузі, а поле соняшників...
1 коментар:
колись була одна громада язичницька (одна з полтавських), в якій за головну, даруйте жрицю була така Леся. в неї, в цієї громади було капище в ліску поблизу села Гора, де відправлялись богослужіння. а з цього каменю хотіли вирізати ідола.це мені розповів пан Володимир, якого я знаю особисто. він мені розповів, що глибу трактор тягнув дорогою на гору трос рвався))) , не вдалося, коротше. там і покинули...
Дописати коментар