Частина ІІІ
-= СВИДОВЕЦЬ =-
Головний хребет масиву простягається величезною дугою з південного сходу на північний захід. Від головного хребта на висоті 1400–1883 м відгалужуються бічні хребти - короткі у північному і довгі (так звані плайки) у південному напрямах. Хребет Свидовець в Україні вважають центром Європи. Цей хребет розташований на південному сході високогірної частини Українських Карпат і межує на південному сході з місцем, де розташований Географічний центр Європи.
Вийшовши на Свидовець, відчуєш неабияке захоплення, і це відчуття перетворюється у вперте бажання побувати тут ще і ще...
І так, свій підйом на Свидовець ми розпочали з с. Кваси, продовжуючи йти "Закарпатським туристичним шляхом".
Зупинились на передих перед підйомом на полонину Браївка.
Тут з лісу вийшла група туристів і також зупинилась перепочити. Коли ми направились по сократу через ліс, то хлопець з групи прохав нас не йти тією стежкою, бо був під враженням крутого спуску. Але ми легких шляхів не шукаємо і пішли далі. Олексій набагато швидке подолав цей "сократ" і встиг вже охолонути, чекаючи нас. На обід зупинились біля джерела, яке вище на полонині і його не видно з стежки...
З Малої Близниці спостерігати за боротьбою двох стихій - вітру та води в газоподібному стані.
Сила вітру не давала туману перевалити через хребет, як це відбувалося позаду нас.
А коли вже піднімались на Велику Близницю, сила вітру слабшала і туман почав вкривати гори...
На вершині через це, нам не вдалося сфоткатись на фоні краєвиду. Також не побачили мальовничі котли з північної сторони і невеличке озеро Івор.
Крім нас на вершині була ще одна молода пара. Потім вона зупинилась на ніч неподалік нашого табору...
Спускались з Близниці в умовах поганої видимості. Гірсько-лижного курорту не було видно, лише крісельний підйомник вказував, що десь поблизу є "цивілізація".
Зупинились на ніч трохи нижче від дороги за горою Стіг. Вода була поряд.
Зранку туман розвіявся і вже з чудовим настроєм ми продовжили свій шлях.
Але не довго небо було ясне - поступово хмари густішали, закриваючи тепле сонечко.
По дорозі зустріли одиноку молоду туристку, яка запитувала англійською мовою чи де Svidovec, чи куди до нього йти. Якось пояснили їй де Драгобрат та Кваси. Хоч маркування та вказівники зустрічаються досить часто на цьому маршруті, але на цьому відрізку, де є роздоріжжя, не було жодного.
Обідали на горі Темпа. На ній мабуть частенько відпочивають мешканці ближніх сіл, заїжджаючи на грузовиках.
З Темпи вже починається поступове зниження масиву і тому ми вирішили йти до "побєдного" - спуститись в с. Усть-Чорна.
Десь в районі г. Стоги нас помочило невеличким дощем. І пройшовши за день близько 30 км ми вже в сутінках розбивали табір на березі Малого Вільшану на розібраній вузькоколійці.
Наше пересування маршрутом, описане в цих трьох частини можна побачити на карті та в кльовому відео:
А що було наступного дня читайте далі ...
Немає коментарів:
Дописати коментар