мандруй активно: На Велофорум 2012 через гірський Крим

Вже давно мав намір проїхатися високогірними яйлами Криму, але погода в основному ставала на заваді: в грудні 2009, в грудні 2010, в квітні 2011.

І ось трапилася така нагода як IV Міжнародна конференція «Велофорум-2012». Велофорум був запланований в курортному місті Євпаторії на початку жовтня, тому цей час якраз сприятливий для велопоходу по гірському Криму. Крім того, хотілося взяти участь в роботі конференції.

І так, спочатку ми планували з Валерою разом проїхатися Кримом перед приїздом в Євпаторію, але в нього потім не склалося з часом...

Довго я вже не роздумував над маршрутом, бо він вже планувався раніше, тільки хотів його продлити на більшу відстань...

... І вже в суботу 6 жовтня я погрузився в тролейбус, що стартує на Алушту об 13:10. Туристів в цей період ще до-фіга їздить. Так переді мною погрузилися троє велотуристів у тралік, а зі мною величенька група пішохідних туристів.

Зазвичай у багатьох туристів маршрути починаються з Ангарського перевалу, а велотуристів приваблює ще й затяжний спуск з нього аж до самої Алушти. Тому всі туристи нашого тролейбусу вийшли на потрібній зупинці

...

В Алушті я заїхав на автовокзал купив хліба та "сухарика" на розлив і поїхав на трасу, якою катають даунхільщики. Нею я розпочав підйом довжиною 10 км, при цьому набір висоти склав десь 930 м. Їхати вгору практично не можливо, тому практично вся відстань долалася пішки. До запланованої стоянки біля джерела Талма дістався вже затемна, тому що вже рано темніє. Зовсім не комфортно їхати чи йти в темряві і ще коли якісь звірі шарудять неподалік. Великим розчаруванням стала відсутність води у джерелі

. Йти перевіряти наявність води в сусідньому джерелі Ак-Чокрак було влом, тому начерпав те що насочилося у ямці біля джерела. Потім розчистив цю ямку від листя, щоб за ніч набралося свіжої водички...

Вночі якась звірюка приходила на водопій. Я вже включив стробоскоп в якості зброї та виглядав з намету і нікого не побачив. Так і не відомо, який звір бентежив мою уяву

А зранку все таке миле та гарне навкруги...

За час поки я збирався, пройшли дві групи туристів, які "налегке" попрямували вгору. Одна із жінок запитувала у мене чи не бачив я кабанів вночі і не страшно було ночувати...

Зранку попив каву та набрав мутної води в дорогу. І вже коли я був готовий до старту, з'явилися два охоронці. Вони роблять обхід лісом і виганяють всіх туристів і відпочиваючих з нього. Охоронці пояснили, що в цей час продовжується пожежонебезпечний період і заборонено відвідування лісу. Вони попросили мене спускатися вниз і продовжувати далі подорож трасою і попередили що можуть ще й лісники мене затримали. Але я трохи схитрив, почекав поки вони підуть далі, і бігом поперся на яйлу

Дорога на Бабуган-яйлу і дороги по ній кам'янисті, рівнинної місцевості практично не має. Тому їхати на ровері вдавалося рідко.

Типовий бабуганський пейзаж:

Вже на Гурзуфському сідлі вирішив пообідати. До нього подолав відстань по Бабугану приблизно в 12 км з підвищенням/зниженням рельефу відповідно - 707/296 м. Найвища точка, через яку проліг маршрут, була висотою 1503 м.

На вершині Криму Роман-Коші я вже бував, тому пертися туди з велом зовсім не хотілося. До того ж вже відчувалася втома, недостача питної води та брак часу.

Обідав (бутерброд з чаєм) в ничці біля Романівського шосе, щоб бува не попастися лісникам, які можуть проїздити по трасі. Бабуган-яйла та частина Ялтинської яйли знаходяться на території Кримського природного заповідника і тому знаходиться тут без спеціального дозволу та супроводу заборонено.

Перекип'ятив залишки мутної води, допив сухарик і потихеньку поїхав по шосе до Альтанки вітрів.

Весь час поки рухався по Бабугану було ясне небо, а ось коли під'їжджав до альтанки то вже назбирався туман з моря і сховав від мене всі чудові краєвиди

...

Далі я вже звернув з траси і поїхав по Ялтинській яйлі у напрямку джерела Беш-Текне. Коли піднявся на чергову висоту, то навколо альтанки розвиднілось, але вже понаїхало до неї чимало туристів.

Рельєф сильно не змінився, але ґрунтовки; часом були більш накатані. Зупинявся для фотосесії біля хреста, що височить крутій скелі над Ялтою...

День добігав кінця, до місця стоянки залишалося ще пару кілометрів, тому треба було поспішати... В цих місцях вже проходить туристичний маршрут і тому по мітках можна було швидко зорієнтуватися в який бік їхати...

Спочатку я вирішив розбити намет на самому плато, на висоті, щоб було добре все видно навкруги. Поки сходив за водою до джерела та піднявся знову на гору, вже зовсім стемніло. Поки ставив намет і вже готовився до вечері, то все сильнішим ставав вітер з моря. Спокійно бути в наметі при сильному вітрі не виходило і тому я перемістився трохи нижче під гору в посадку. Тут було набагато затишніше і спокійніше ... А ще й води вдосталь ...

Зранку вітер над горами ганяв вологу з моря. По прогнозу ввечері передбачався дощ, тому я вирішив, що вже; досить з мене цих яйл (а спочатку я планував доїхати яйлами аж до Байдарських воріт). Тому кращим рішенням було спуститися по асфальту в с. Соколине. А по дорозі зустрічатися пам'ятки:
Пам'ятник партизанам, які перемогли в сутичці з загарбниками.

Така собі "Велика Кримська стіна"

- являє собою стіну висотою близько метра, шириною з пів-метра. Насухо складена з щільно підігнаних каменів і позначена на всіх картах.

Білі шари так званої обсерваторії...

Затяжний спуск гарною дорогою через осінній ліс був нагородою за нелегкий прохідо-проїзд яйлами гірського масиву Криму. Далі доїхав до с. Танкове а звідти до ст. 1501 км...

Дивні скульптури зустрічаються обабіч дороги перед Куйбишевим...

На цьому велоподорож гірським Кримом закінчилася... Нижче ТРЕК маршруту з точками:

... А далі участь у IV Міжнародній конференції «Велофорум-2012». Доїхав вже електричкою до Євпаторії та заночував на березі озера Майнаки. І вже наступного дня розпочалася робота велофоруму.